Вітання в Айкідо Йосінкан

Без поваги – нема бойових мистецтв. Неможливо робити Айкідо, якщо паралельно не виникає відчуття поваги до навколишнього світу.

В Японії кажуть, що альфою і омегою Будо (японських бойових мистецтв) - укладені в рей. Агресивність та бойовий інстинкт будуть посилюватись, якщо їх не обмежувати в процесі бойової практики. Щоб керувати групою, яка спирається на ці агресивні інстинкти, і врятувати її від розпаду, потрібні відповідні правила. Етикет та дисципліна, ймовірно, народились у зв’язку з такою необхідністю, та саме вони дозволяють нормально функціонувати цим правилам. Поєдинок, який позбавлений правил та етики, відноситься до тваринного світу, а не до світу бойових мистецтв. Бугей (техніка війни) та будзюцу (бойові техніки) – це не більше ніж засоби ведення війни. Рей виражається лише поклоном.

Рей – поклін. Традиційний жест поваги і подяки, який виконується тими, хто займається Айкідо та іншими японськими бойовими мистецтвами.

Існують вітання стоячи і вітання сидячи. Розглянемо їх детально.

Поклін стоячи без зброї

В позиції стоячи потрібно зберігати нерухомість, дивлячись в очі людини, яку Ви збираєтесь вітати, щоб тим самим засвідчити свою повагу до нього. Потрібно злегка наклонитись вперед, виконуючи рух тулубом, а потім випрямитись. Ця форма вітання використовується у тих випадках, коли до партнера звертаються запрошуючи до виконання прийому чи в кінці техніки.

Те ж саме вітання, але з більш глибшим поклоном, виконують, коли входять в додзьо чи коли покидають його, а також, коли вітають сенсея під час занять.

Глибший поклін виконується під кут біля 45 градусів. Цей дуже поважний поклін здійснюється перед вівтарем, прапором чи іншим державним символом, він також використовується для вітання особливо поважних гостей.

Поклін сидячи

Сейдза – це прийнята в Японії позиція сидячи. Хребет прямий, кі зосереджене в сейка тандем, плечі та грудна клітка розслаблені, руки лежать на верхній частині стегон, пальці та лікті не розводяться. Відстань між колінами – два кулаки (для жінок – один). Великі пальці ніг розміщені один на одному. Кажуть, що при цьому повинен бути такий вигляд, ніби ви головою підтримуєте небо, але бажано зберігати відчуття, що ви підвішені до неба. Очі відкриті, як це є зазвичай, рот закритий, але не стиснутий. Язик торкається піднебіння, дихання спокійне, повільне та глибоке, кі передається у всі напрямки.

З положення сейдза, поклоніться, послідовно - спочатку ліву, потім праву, опускаючи руки на землю, великі та вказівні пальці торкаються один одного, утворюючи трикутник. Лікті треба тримати поруч з колінами і в такому положенні здійснити глибокий поклін. Потім спокійно випрямитись починаючи з правої руки. Глибина поклону різниться, так як і під час поклону стоячи.

Такий поклін адресується вівтарю, камідза та катані. Коли вітаєте викладача чи людину з вищим рангом, потрібно поклонитись першим і почекати, поки ця людина не випрямиться, а тільки вже потім випрямитись самому. Необхідно слідкувати за тим, щоб голова і верхня частина тіла нахилялись одним рухом.

ОСУ

В Йосінкан Айкідо Ви постійно чуєте один й той же самий вираз – «Осу!». Ви можете почути його при зустрічі людей, які займаються разом, коли вони прощаються, коли Вам щось пояснюють та в інакших ситуаціях. «Осу» можна перекласти з японської, як: «заставляти себе робити щось, терпіти та йти вперед». Таким чином, це не просто привітання людей, які сповідують однакове ставлення до життя, але й особлива «мантра» кожного з нас, що дозволяє тримати свій дух в належному стані.

З дозволу Роберта Мастерда сенсея, 7 Дан Айкідо Йосінкан, особистого учі – десі Такено сенсея; людини, яка на протязі тривалого часу вивчала Айкідо в Японії і зараз викладає Йосінкан в Канаді, ми приводимо написану ним статтю: «Значення виразу «Осу».

«Кожному, хто практикує Айкідо Йосінкан відомо слово «Осу!». Ми вигукуємо його, коли заходимо в додзьо, починаємо заняття, коли сенсей демонструє техніку, коли пригощаємо один одного пивом на вечірці, та, особливо, коли сенсей дуже емоційно показує нам прийом, техніку, а ми не маємо жодного уявлення, про те, що ж він від нас хоче. Особисто я завжди кажу "Осу", навіть, коли забираю одяг з хімчистки або здачу на заправці, дивуючи тим самим касирів. Але, що насправді означає «Осу!»? Чи є в цьому більш глибокий зміст?

В Японії вираз «Осу!» використовують виключно спортивні команди університетів та старших класів, а також в більшості додзьо, де вивчають карате. Без сумніву, у повсякденні можна почути «Осу!», але це буде всього тільки скороченням від «Охайо годзаймас» («Доброго ранку»). Наскільки мені відомо, єдиний стиль Айкідо, де вживають вираз «Осу!» - це стиль Годзо Сіода сенсея – Йосінкан.

Університет Такусьоку пишається своїм жорсткім підходом та стилем викладання. Мій бувший вчитель з Кендо (капітан команди з Кендо Університету Такусьоку) багато розповідав про методи, відомі в стінах цього закладу. Чесно кажучи, у мене волосся ставало дибом від цих розповідей. Канчо Сенсей часто бував там. Тому, щоб продовжити традиційні методи навчання того часу (Сугьо), ми й вживаємо слово – «Осу».

Китайський варіант написання цього вислову складається з двох частин. Перша - «Осу» - має значення «примушувати, штовхати (себе)». Друга - «Нін» (японський варіант «Сінобу») означає «завзято намагатись, терпіти». Якщо поєднати ці два поняття, то вийде: "змушувати себе завзято, домагатися чогось на тренуваннях, у повсякденному життю ".

Таким чином, в контексті Будо, це слово означає виклик самому собі, а також готовність притримуватись певного шляху навчання.

Слід уникати багаторазового, бездумного повторення "Осу" без особливого приводу. Губиться сама сутність і значення цього виразу, який постійно підштовхує тренуватись більш наполегливо. Ваше "Осу" повинно виходити із серця по справжньому, вкладайте дійсний зміст, в те, що відбувається. Із власного досвіду можу сказати, що неодноразово зустрічався із ситуацією, коли показував і пояснював яку-небудь техніку, а у відповідь чув нещире "Осу", схоже більш на "так, добре, тільки не займай!". Можна й не казати, що я не допущу більше до занять таких людей, доки не побачу їх бажання одержувати знання.

Безумовно, людина, що займається Йосінкан Айкідо, не має права виголошувати "Осу" без внутрішньої сили й відповідного змісту. Не потрібно постійно вигукувати це чарівне слово, стрясаючи стіни, але слід зробити все від нас залежне, щоб до цього ставитись щиро та з ентузіазмом, як на тренуваннях, так і в повсякденному житті. Адже Канчо Сенсей завжди казав: "Aiki soku seikatsu" ("Айкидо - це життя").»

Роберт Мастард Сенсей 7 дан Айкідо Йосінкан

Таким чином, слово "Осу" походить від канжи: "О" і є вербалізацією неявної концепції "О - нін". Буквально, "О" означає: "штовхати, натискати, тиснути". "Нін", навпаки, означає: "переносити, виносити, чинити опір". Таким чином, є очевидна протидія двох сил, одна тисне, а друга – не піддається цьому тиску. Це слово виголошують під час обміну вітаннями між старшими й молодшими, при вході в додзьо, перед виконанням базових вправ й після одержання вказівок від свого вчителя.

Згідно з майстром Ямадзаки Тэритомо, який був чемпіоном Першого Всеяпонського Відкритого Турніру з карате від Кекусин Кайкан (1966), слово "Осу" має "десять тисяч значень, що виражають прагнення боротися незважаючи ні на що, долаючи на своєму шляху фізичні, розумові й духовні перешкоди, а також означає поважні відносини між старшими й відповідальність за взяті на себе зобов'язання для молодших".

"Осу" означає "терпіння, повагу та високу оцінку". Щоб розбудовувати сильне тіло й сильний дух, необхідно піддатися міцному тренуванню, яке витримати важко. Йосінканівцю доводиться змушувати себе й "підштовхувати себе" до того, що він вважає своєю межею. Йому хочеться зупинитися, але потрібно боротися зі своєю слабістю й змусити себе перемогти. Щоб зробити це айкідзін повинен виявити завзятість, волю, і, насамперед, терпіння. Це терпіння є "Осу".

Причина, по якій айкідзин піддає себе потужним тренуванням полягає в тому, що він піклує сам себе. Така турбота є ознакою того, що айкідзін поважає себе. Ця самоповага розвивається й перетворюється в повагу до свого сенсея та друзів. Коли айкідзін входить у додзьо, він кланяється й каже "Осу". Це означає, що він поважає своє додзе й свій час, який він витрачає на тренування там. Ця повага є "Осу".

Під час тренування айкідзин підбадьорює себе й змушує себе працювати якнайбільше. Коли він закінчує тренування, то він кланяється своєму сенсею й своїм товаришам і каже "Осу" ще раз. Він робить це з поваги до них і з почуття вдячності. Це почуття вдячності є "Осу".

Таким чином, слово "Осу" - це дуже важливе слово в Айкідо Йосінкан. Воно виражає терпіння, повагу й вдячність. Усі йосінканівці використовують слово "Осу" тому, що воно нагадує їм про ці важливі якості.

Петер Урбан, послідовник стилю Годзю, із США, який був ути - дэси в будинку відомого майстра Ямагути (Годзюкай), стверджує, що саме Ямагути Гогэн увів слово "Осу" у практику карате. Слово "Осу" було загальним "паролем" для всіх випускників Імператорських Військових Училищ, по якому вони впізнавали один одного. Подібні "пароли" існують у багатьох навчальних закладах. Таким чином воно потрапило в Універсітет Такусьоку, а звідтам через Годзо Сіода Канчо в Йосінкан Айкідо. Залежно від ситуації, слово "Осу" означає "так, привіт, вибачай, запрошую працювати зі мною, терпи "та інше. Це – наше "внутрішнє" слово.