В юності Такеда сенсей вивчав техніку володіння мечем школи Оно ха Ітто рю кендзюцу під керівництвом Томи Сібуі в Токіо та школи Дзікі сінкаге рю у Кентіки Сакакібара.

У 1886 році Такеда сенсей отримав Менкьо Кайден Онно ха ітто рю кендзюцу ( свідоцтво про закінчення школи ) .В червні помер його старший брат і родинні японські обов’язки змусили Такеда сенсея повернутись в рідну провінція Айдзу.По поверненні,сенсей Такеда зустрівся з головою клану Айдзу – Тономо Сайго,який був ученіком Саемона Такеди та майстром меча Мідзогуті Ха Ітто-рю и Косю-рю Гунгаку.У Тоному Сайго Сокаку Такеда вивчав айкі дзю - дзюцу ( осікі – учі ),ярі – дзюцу (роботу з списом ) та іньшими видами зброї.Він був кращий учень Тономо Сайго і цим все сказано….

Навіть після падіння сьоґунату Токуґава і реставрації Мейдзі (1868), члени роду Такеда продовжували дотримуватися стародавніх традицій. Згодом, Сокаку відправився в тривалу подорож й обійшов всю Японію, навчаючись і вступаючи у двобої із найкращими майстрами будо, не упускаючи нагоди перевірити свої сили в сутичках з тими, хто кидав йому виклик.В цьому Такеда сенсей не відрізнявся від іншого,відомого майстра стародавньої Японії,- Міямото Мусасі.

Декілька років після реставрації Мейдзі,відтиснення влади самураїв та перехід влади до імператора Японії, в країні панувало беззаконня й безладдя. Завдяки цьому у Сокаку Такеди була безліч можливостей перевірити свою майстерність на бандитах і грабіжниках, чимала кількість яких загинула від поранень після зустрічі з ним. У 1877 році Такеда спробував приєднатися до повстанців Кюсю, керованих Такаморі Сайго. Однак через швидку поразку бунтівників, Такеда не встиг прийняти участь безпосередньо в бойових діях.

Сокаку провів два роки свого життя на Кюсю і Окінаві, шліфуючи свою техніку у двобоях з місцевими майстрами карате (оскільки в той час заняття карате були втаємниченими, більшість із цих двобоїв проводилося під виглядом вуличних бійок). Деякі джерела стверджують, що Такеда навіть заплатив за «екскурсію» небезпечними портами Гаваїв. Час від часу він повертався до префектури Фукусіма для вивчення під керівництвом Таномо Сайго (1872-1923) секретних технік осіки-уці, які таємно передавалися у середовищі самураїв Айдзу. Таномо навчав цим прийомам і свого прийомного (за деякими джерелами, позашлюбного) сина Сіро Сайго, одного з засновників школи Кодокан. У результаті багаторічних тренувань, Такеда об'єднав основні елементи осіки-уці з техніками, узятими з його практичного досвіду в класичному будо й реальних сутичках, і сформував новий напрямок бойових мистецтв — Дайто-рю айкі-дзюдзюцу.На протязі декілько століть знання о осікі – учі (арсенал пізніднього Дайто рю айкі дзю – дзюцу) тайно передавались в родині Такеда з покоління в покоління,поки в кінці 19 -ого сторіччя родинне надбуття не дістав Сенсей Такеда,тридцять другий нащадок цього стилю бойових мистецтв. Він відкрив та назвав школу на японському осторові Хокайдо та став першим з родини хто навчив цьому не тільки представників японських династій,але й всіх охочих(винятки звісно були…)Бойові техніки школи Дайто рю айкі дзю– дзюцу Сокаку Такеди включали в собі захоплення суглобів та больові на них ( кансетсу ваза ),кидки,захоплення тулупа та взаємодія на позвоночник,прийоми придушення,техніки ударів ступнями ніг,руками та колінями.

З 1910 по 1930 роки Сокаку проживав на Хоккайдо. Саме там, у 1915 році він познайомився із Моріхеєм Уесібою сенсеем – майбутнім засновником Айкідо. На Хоккайдо Такеда одружився на дівчині, молодшій за нього на тридцять років. Вона народила йому сімох дітей і, крім того, виконувала роль заступника наставника у новоствореній школі Дайто-рю. Дружина Такеди трагічно загинула під час пожежі 1930 року. Можливо, саме через її смерть Сокаку покинув Хоккайдо. Численні перемоги у вуличних бійках перетворили Такеду сенсея на популярного інструктора поліції. Він часто допомагав боротися з небезпечними розбійницькими бандами. Таланти Такеди мали особливе значення на Хоккайдо, що у ті часи дуже нагадував американський "дикий Захід" — величезні неосвоєні простори, населені тими, хто був не в ладах із законом.

Сокаку Такеда був складною й вимогливою людиною. Він вів життя мандрівника, тримався осторонь від цивілізації і мандрував віддаленими районами Північної Японії. Більшу частину свого життя Такеда викладав своє мистецтво в районі відомому як "японський Тибет". Сам майстер уникав публічної популярності, відгороджувався від навколишнього світу, тому багато деталей його біографії залишаються невідомими. Він страждав хворобливою підозрілістю й змушував своїх учнів куштувати його їжу й питво, щоб переконатися, що вони не отруєні. Він попросту вів спосіб життя стародавнії самураїв в країні ,де вже на той час правили закони бізнесу,де закладалися підвалини майбутнього техногенного суспільства.Сокаку Такеда сенсей не сприймав людей за данами та кю,а лише за їхньому технічними здібностями ,наступна життєва ситуація з сенсеем Такеда зайве підтвердження ціх слів…

Якось сидячи в ресторані вийшла доволі непреемна розмова мід сином Сокаку Такеда – Токімуне Такеда та інспектором школи поліції паном Сібуя. Пан Сібуя запитав Токімуне Такеда : « Який ранг (ступінь майстерності ) в бойових мистецтвах має Ваш тато,може він Кьосі (вища ступінь в сучасній градації в бойових мистецтвах )?» . «Ні», - відповів Токімуне. «Тоді Ренсі (трошки нижча ланка в ступінях японських Будо)?»,на обличчі інструктора заграла посмішка…Отримав ще раз негативну відповідь,інструктор став «виходити з себе».»Він немае жодної учнівської чи майстерської ступені,як же він мае правр викладати Будо?» -випалив інструктор ї схопив Токімуне за ворот одягу,в той же же час був прижатий до полу з больовим контролем.Лежачи на полу титулований поліцейський інструктор змушений був принести свої вибачення за свою поведінку.Рівень тата був ясно,що набагато вище рівня свого сина Токімуне…

Цей невеличкий епізод демонструє не тільки технічні ( і не стільки…) можливості Дайто рю,скільки особистість вчителя та його життєвої позиції – НІ ЯКІ ДАНИ ТА КЮ НЕ ЗАМІНЯТЬ МАЙСТЕРНІСТЬ.Старі принципи Бусідо,могли перемогати і в сучасному суспільстві.Захищаючи людей в своїх Муся Сюгьо – подорожах по школах бойових мистецтв,він відточував свої техніки на грані життя та смерті.Ці «тренуваня» не признавали помилок»,і були вільними від атестаційних вимог сучасної Японії.

Крім того ,Такеда сенсей не вжива алкоголь ,не курив що й вимагав від учнів.При маленькому рості (1.5 метра)та невеликій вазі він був надзвичайно технічний та швидкий.Його бойовий кіай шокував даже досвідченних бійців.Між тим він був дуже простий чоловік,Моріхей Уесіба сенсей писав ,що в сертифікаті «Кіодзі дарі»(помічника інструктора) було наступне: «приймаючи учнів для вивчення Дайто рю айкі дзюдзюцу,треба бути обачним та вибирати людей тільки з хорошою поведінкою»Також пропонувалось брати невелику плату за навчання та вести обовьязковиий щоденник занять. Учнями Сокаку Такеда сенсея були:Гомбей Ямамото – людина,яка двічі займала пост премьер – міністра Японії,адмірал Ісаму Такесіта,генерал Сайго Цугумічі – батько «Другої армейської дівізії»,члени імператорської родини та важливі сановники,Токімуне Такеда – син засновника Дайто рю,Чхве Їн Соль – талановитий учень та слуга сенсея,пізніше засновник Хапкідо і звісно Моріхей Уесіба сенсей – людина ,яка подарувала світу Айкідо,використовуючи елементи та принципи Дайто рю айкі –дзюдзюцу. По інформації з різних джерел, «Майстер без тітула» останні роки свого життя провів в сільській місцевості з небагатьма учнями.Він без інтузіазма спілкувався з журналістами,кажучи «що не вистачае часу на сільгоспроботи».Но той,хто міг попасти до нього в останнї роки життя,потім казав : «При житті Сокаку Такеда по всій Японії йому даже близько не маї рівних по майстерності».